№3 для студента

Основною величиною для оцінки радіаційного ефекту, зокрема радіобіологічного, у дозиметрії іонізуючих випромінювань є поглинена доза — величина енергії, поглиненої одиницею маси речовини, що опромінюється.

Одиницею виміру поглиненої дози є грей (Гр), рівний поглиненій енергії в 1 Дж на 1 кг опроміненої речовини, а також рад, що дорівнює 0,01 Гр.

Оскільки різні види опромінення мають різний ефект опромінення, то існує поняття «еквівалентна доза». Вона характеризується поглиненою дозою, помноженою на коефіцієнт якості випромінювання, що різний для кожного виду випромінювання. 14.

Альфа-випромінювання при цьому в 20 разів небезпечніше від інших видів випромінювань. Одиницею виміру еквівалентної дози є зіверт (Зв) — доза будь-якого виду іонізуючого випромінювання, що має такий самий біологічний ефект, як доза рентгенівського чи гамма-випромінювання в 1 Гр. Позасистемна одиниця еквівалентної дози бер дорівнює 0,01 Зв.

Для кількісної оцінки зовнішнього рентгенівського чи гамма- випромінювання використовується експозиційна доза випромінювання, що вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею виміру експозиційної дози є рентген (Р), рівний 2,58×10’4 Кл/кг.

У зв’язку з тим що опромінення людини, як правило, є нерівномірним як за площею, так і за глибиною, уведено поняття ефективної дози. Для кожного органа і тканини розрахований тканинний коефіцієнт (тканинний фактор), який враховує радіаційну чутливість цього органа щодо радіаційної чутливості усього тіла. Одиницею виміру ефективної дози також є зіверт (Зв).

Величини й одиниці, яківикористовують в дозиметріїіонізуючоговипромінювання

Фізичні величини та їхні символи

В СІ

Позасистемні

одиниці

Співвідношення

одиниць

Активність, С

Бк — беккерель

Кі — кюрі

1Бк=1 розпад за 1 с = = 2,7 • 10-11Кі 1Кі=3,7* 1010Бк

Поглинена доза, Д

Гр — грей

Рад — рад

ІГр = 100 рад 1 рад = 10′2Гр

Еквівалентна доза, Н

Зв — зіверт

Бер — бер

1 Зв = 100 бер 1 бер = 10‘2Зв

Експозиційна доза, X

Кл/кг — кулон на кілограм

Р — рентген

1 Кл/кг=3,88 • 103 Р 1 Р=2,58* 10 1 Кл/кг

Потужність експозиційної дози

А/кг—ампер на кілограм

Р/с — рентген за сек

Р/г — рентген за год

1А/кг=3,88* 103Р/с 1 Р/г=7,17*10″8 А/кг

Потужність поглиненої дози

Гр/с — грей за секунду

Рад/с — рад за сек

1рад/с=10′2Гр/с

15.

Біологічна дія іонізуючих випромінювань

Механізм впливу іонізуючих випромінювань на організм пояснюють уражуючою дією на клітини, у результаті чого порушується їхня функція, що, у свою чергу, призводить до порушення життєдіяльності організму, а іноді і до його загибелі. Основною відмінністю іонізуючого випромінювання від інших уражуючих чинників, катастроф (хімічних отрут, високих температур та ін.) є здатність його іонізувати будь-які атоми. При іонізації відбувається відрив електрона від атома й утворення іонів. Якщо при опроміненні живих клітин іонізуються атоми, що містяться у невеликих молекулах (наприклад, води, амінокислот, вітамінів), ці молекули можуть розпадатися з утворенням вторинних продуктів — вільних радикалів, що мають велику реакційну здатність. Цей процес називають радіолізом. При іонізації макромолекул (білківферментів, нуклеїнових кислот) вони втрачають свої біологічні властивості (інактивуються).

Розрізняють два шляхи впливу іонізуючих випромінювань на клітини: прямий, при якому енергія випромінювання поглинається безпосередньо в самих макромолекулах, і непрямий, при якому енергія випромінювання поглинається водою й іншими низькомолекулярними сполуками клітини, а макромолекули ушкоджуються продуктами радіолізу.

Якщо говорити про вплив радіації на організм у цілому, то відповідно до сучасних уявлень усі шкідливі наслідки опромінення поділяють на детерміністичні (безпосередні) і стохастичні (вірогідні) ефекти. Детерміністичні ефекти виявляються при дозах певного рівня, які називаються порогом клінічних ефектів. Найхарактернішими проявами детерміністичних ефектів є променева хвороба, променеві опіки, катаракти, безплідність, порушення кровотворення та ін. Яскравим прикладом детерміністичних ефектів дії іонізуючих випромінювань є променева хвороба.

Гостра променева хвороба (ГПХ) у її типовій формі розвивається при зовнішньому загальному відносно рівномірному опроміненні в дозі, що перевищує 1 Гр, при порівняно нетривалому впливі. Виокремлюють такі форми ГПХ:

—кістково-мозкову (доза опромінення 1—10 Гр), кишкову (10— 20 Гр), токсемічну (20—80 Гр);

—церебральну (понад 80 Гр).

Тяжкість кістково-мозкової форми ГПХ також визначається дозою опромінення: легка (1—2 Гр), середньої тяжкості (2—4 Гр), тяжка (4—6 Гр) і вкрай тяжка (6—10 Гр).

Хронічна променева хвороба (ХПХ) розвивається при тривалому опроміненні організму в малих дозах (0,1—0,5 Гр на добу) при сумарній дозі, що перевищує 0,7— 1 Гр. Для хронічної променевої хвороби характерне повільне наростання тяжкості ураження і триваліший відновний період.

16.

Стохастичні (імовірні) променеві ураження (злоякісні новоутворення, лейкози, генетичні порушення) можуть виникати поза залежністю від величини опромінення через деякий час після нього. Латентний (прихований) період становить принаймні 2—5 років у випадку лейкозу, 10 років і більше — у випадку інших злоякісних пухлин. Генетичні променеві ураження можуть виявлятися в наступних поколіннях.

Ядерним реактором називають пристрій, в якому здійснюється та контролюється ланцюгова реакція поділу ядер деяких важких елементів під дією нейтронів.На всіх АЕС України встановлені реактори типу ВВЕР (водо- водяний енергетичний реактор). У ньому як сповільнювач нейтронів використовують звичайну воду.

Нормування радіаційної безпеки

Усі країни, що використовують атомну енергію, мають норми і правила радіаційної безпеки, що базуються на рекомендаціях Міжнародної комісії з радіаційного захисту (МКРЗ). їхня мета — запобігти несприятливим наслідкам опромінення людей у процесі застосування, збереження і транспортування радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань.

В Україні нині основоположним документом є Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Згідно з НРБУ-97 встановлено три категорії осіб, які піддаються опроміненню:

категорія А (персонал) — особи, які постійно чи тимчасово пра-цюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;

категорія Б (персонал) — особи, не зайняті безпосередньо роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але через розміщення робочих місць у приміщеннях і на промислових площадках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть одержати додаткове опромінення;

категорія В — усе населення.

Ліміти доз опромінення (МЗв/год)

Найменування

Категорія осіб, які піддаються опроміненню

А

Б

В

Ліміт ефективної дози

20

2

1

Опромінення

Ліміт еквівалентної дози

опромінення:

— для кришталика ока;

150

15

15

— для шкіри;

500

50

50

— для кистей та стоп

500

50

17.

Заходи захисту населення під час радіаційних аварій

З цією метою слід дотримуватися наступних правил поведінки і норм безпеки.У випадку аварії на АЕС оповіщають населення всіма доступними способами. Передається приблизно такий текст:

«Увага! Говорить штаб ЦО. Громадяни! Виникла аварія на АЕС. У районі станції і населених пунктів (називаються конкретні пункти) очікується випадання радіоактивних опадів. У зв’язку з цим населення, що проживає у зазначених населених пунктах, повинне перебувати в приміщеннях. Терміново провести додаткову герметизацію житлових приміщень і місць перебування домашніх тварин, прийняти препарати йоду. Далі діяти відповідно до вказівок штабу ЦО».

У разі одержання сигналу про аварію населення ховається в будинках, протирадіаційних укриттях або евакуюється.

Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на за-брудненій радіоактивними речовинами (РР) місцевості, то необхідно:

—якнайшвидше виконати роботи щодо герметизації житлових приміщень: закрити вікна щільною тканиною, замазати щілини, щільно зачинити двері, при виявленні підвищених рівнів радіації — провести дезактивацію;

—відкриті харчові продукти і воду помістити в щільно закриту тару (поліетиленову плівку щільний папір, клейонку); м’ясні і рибні продукти можна зберігати в холодильниках, воду — у термосах, графинах, бідонах. При такому способі зберігання харчові продукти можна використовувати після обмивання тари теплою водою;

—не виходити з приміщення без крайньої необхідності, час перебування на вулиці максимально обмежити;

—під час перебування на вулиці використовувати засоби індивідуального захисту (респіратори, плащі, головні убори, рукавиці, взуття);

—на забрудненій території не можна роздягатися, сідати на землю, палити, вживати їжу і т. ін.;

—їжу можна вживати тільки в закритих приміщеннях, перед цим ретельно вимити руки і прополоскати рот 0,5 % розчином харчової соди;

—не вживати харчові продукти і воду, якщо вони не пройшли дозиметричного контролю.

Обсяг захисних заходів залежить від рівня радіації, що визначається шляхом оцінки радіаційної обстановки.

При дезактивації внутрішніх поверхонь варто обмести стелю, стіни, меблі вологими щітками чи віником на довгому ціпку. М’які меблі, килими, доріжки можна обробити пилососом, потім вологою ганчіркою. Ретельно промити столовий і кухонний інвентар. Якщо обстановка дозволяє, необхідно винести на вулицю, вибити і просушити постільну білизну. При цьому потрібно використовувати засоби захисту органів дихання.

18.

Дезактивацію зовнішніх поверхонь можна робити за допомогою води зі шланга. Слід щільно зачинити двері, вікна, кватирки, щоб вода не потрапила усередину приміщення. Струменем води промити також паркан, доріжки, садові дерева, кущі, скопати садову ділянку і внести мінеральні добрива з розрахунку 0,3—0,5 кг/м2. Для запобігання ураженню шкіри при виконанні цих робіт можна використовувати плащ з каптуром, гумові рукавички, щільне взуття.

Після проведення дезактивації необхідно провести дозиметричний контроль. Якщо рівень радіації усе ще перевищує припустимі норми — дезактивацію варто повторити.

Перед входом у приміщення верхній одяг слід витрусити і почи¬стити вологою щіткою. Взуття очистити вологим віником чи обмити водою. Підошви взуття варто витерти об вологу підстилку при вході в приміщення.^

Під час проведення сільськогосподарських робіт варто обов’яз¬ково використовувати засоби захисту органів дихання і робочий одяг (спецкостюм), а також головний убор, черевики, рукавиці. Після за¬кінчення роботи потрібно ретельно вимитися теплою водою з милом.

Харчування в польових умовах повинне бути організовано тільки в місцях, захищених від вітру і пилу. Воду можна пити лише з посуду, що герметично закривається.

Забороняється купатися у водоймах до перевірки ступеня їхнього радіоактивного забруднення, збирати в лісі гриби, ягоди і т. ін.

Джерелом проникнення радіоактивних речовин у м’ясомолочні продукти є забруднені пасовища. Тому випас молочної худоби на відкритих пасовищах повинен бути обмеженим. Худоба переводиться на чисті пасовища чи на стійлове утримання із використанням кормів, заготовлених до аварії.

Через можливе тривале забруднення території в 30—50-кіломет-ровій зоні одним з дійових способів захисту населення є евакуація. Її проводять автотранспортом безпосередньо від будинків, під’їздів, захисних споруд у два етапи. На першому етапі людей доставляють до контрольного пункту на межі зони небезпечного забруднення, де вони проходять дозиметричний контроль, медичний огляд і, за необхідності, санітарне оброблення, а далі чистим транспортом прямують у пункти розселення.

При підготовці до евакуації необхідно:

—узяти із собою паспорт, військовий квиток, документи про освіту і спеціальність, свідоцтва про шлюб і народження дітей;

—зібрати комплект верхнього одягу і взуття залежно від сезону;

—зробити запас продуктів і води в герметичній і пилонепроникній тарі.

Залишаючи квартиру, слід вимкнути електропостачання, нагрівальні прилади, перекрити водогінні і газові крани, зачинити вікна і двері.

19.

На шляхах евакуації необхідно:

—неухильно виконувати всі розпорядження керівників;

—швидко і грамотно діяти за сигналом оповіщення;

—не залишати своїх місць у транспорті і не виходити з нього без дозволу;

—після прибуття в кінцевий пункт евакуації пройти реєстрацію і зайняти призначене місце для проживання.

Профілактика внутрішнього опромінення

У разі вживання забруднених радіоактивними речовинами харчових (особливо молочних) продуктів і вдихання повітря в організм може потрапити значна кількість радіоактивного йоду-131. Найбільше в цьому випадку страждає щитоподібна залоза, тому що в ній накопичується близько 30 % йоду, що потрапив в організм. Дійовим методом профілактики ураження щитоподібної залози є йодна профілактика. Максимально захисний ефект досягається в тому випадку, якщо йодна профілактика проводиться до чи одночасно з потраплянням в організм радіоактивного йоду. При її проведенні в пізніші терміни ефект значно знижується. З профілактичною метою дорослі приймають 130 мг йодиду калію один раз на добу, діти — 65 мг. Немовлята, які перебувають на вигодовуванні, одержують необхідну дозу препарату з молоком матері, яка приймає 130 мг стабільного йоду. Одноразове приймання забезпечує захисний ефект протягом 24 год. У зв’язку з тим що виключити повторне надходження йоду-131 в організм неможливо, необхідне повторне приймання препарату протягом усього періоду можливої наявності радіоактивного йоду в навколишньому середовищі, але не більш як 10 днів для дорослих і двох днів для дітей до трьох років і вагітних. За відсутності готового препарату можна використовувати розчин йодиду калію — 3—6 крапель на 1 склянку молока чи води. Якщо небезпека потрапляння радіоактивного йоду залишається понад зазначені терміни приймання препарату, необхідно вжити інших заходів захисту аж до евакуації.

Дорожньо-транспортні пригоди

Щорічно у світі внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП) гине близько 300 000 чол. Загальне число осіб, які одержали травми, сягає 15 000 000 і ця цифра з кожним роком зростає. В Україні кожні 10 хв відбувається ДТП, кожні 55 хв гине одна людина. Щодня гинуть дві дитини. Значна частина потерпілих гине внаслідок несвоєчасного надання медичної допомоги, хоч отримані ушкодження не були смертельними. За даними ВООЗ, 20 % із числа загиблих могли б залишитися живими, якби медичну допомогу їм було надано на місці пригоди. Тому при автомобільних катастрофах найважливішим є своєчасне надання медичної допомоги потерпілим.

20.

До транспортних катастроф належать дорожньо-транспортні, залізничні, авіакатастрофи, катастрофи на річковому та морському транспорті.

Серед травм, що виникають внаслідок ДТП, найчастіше зустрі-чаються:

—черепно-мозкові травми;

—поранення грудної клітки і живота;

—переломи кісток кінцівок;

—великі рани м’яких тканин.

Типи аварій та катастроф на транспорті:

1.Аварії, які відбуваються на виробничих об’єктах, не пов’язаних безпосередньо з рухом транспорту (депо, станції, порти);

2.Аварії під час руху транспорту.

Головні правила виживання пішоходів:

—автобус обходити позаду, а трамвай — попереду;

—не відпускати від себе дітей;

—очікуючи переходу, не стояти на краю тротуару, а очікуючи автобус — на краю автобусної зупинки;

—не можна переходити вулицю на червоне світло незалежно від того, рухаються по ній автомобілі чи ні;

—не можна вибігати на дорогу з тротуару;

—небезпечно виходити на дорогу через перепони; у цьому випадку водій не бачить пішохода, а пішохід — автомобіля, що рухається;

—на вулиці будь-який вид транспорту може затуляти інший, який рухається з великою швидкістю (наприклад, автобус або тролейбус затуляють від перехожих, які обходять його попереду, рух усього транспорту);

—ходити можна тільки по тротуарах, а там, де їх немає, необхідно йти обличчям до напрямку руху транспорту, в цьому випадку водій і пішохід бачать один одного;

—при переході вулиці спочатку потрібно подивитися ліворуч, а на середині вулиці — праворуч; на дорозі відстань до машини залежить від її швидкості руху, тому необхідно навчитися розраховувати цю відстань;

—без батьків дітям краще переходити дорогу в групі пішоходів.

21.

Рекомендована література:

Кочін І.В., Г.О. Черняков, П.І. Сидоренко та ін./Охорона праці та безпека життєдіяльності населення у надзвичайних ситуаціях: Навчальний посібник.-К.: Здоров’я, 2005.

Желібо Є.П., Н.М. Заверуха, В.В. Зацарний/Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник.-К.: Каравела, 2003.

Яким Р.С./Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник.-Львів: «Бескид Біт», 2005.

Мягченко О.П./Безпека життєдіяльності людини та суспільства:навчальний посібник-К.: «Центр учбової літератури», 2010.

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 2 лютого 2005 року N 54«Про затвердження державних санітарних правил «Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України».

Лапін В.М./ Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник.-К: Знання, 2013.



Страницы: 1 | 2 | Посмотреть все